Контраст
Шрифт
Очистити
Сховати налаштування
14.05.2014 Фронтовик Василь Дятлов керував прокуратурою Черкащини 10 років Спочатку - нелегкі фронтові будні, потім – тяжкі повоєнні часи. Такою тоді була доля більшості тих, хто пройшов війну. Для Василя Дятлова, який очолював прокуратуру Черкащини понад 10 років, після війни служба не закінчилася.
До армії, розповідає його дружина, Олена Михайлівна, Василь Миколайович пішов одразу після закінчення школи, у вересні 1939 року. Згодом хлопця направили на навчання до Ленінградського Червонопрапорного артилерійського технічного училища. Воював від самого початку війни – з осені 1941-го до 1944-го. Отримав поранення на Північно-Кавказькому фронті. – В тяжкі післявоєнні часи довелося і в землянці пожити, і в мороз долати кілометри на фронтових «полуторках», і ночувати на лавах. А ще – банди ловити, в яких зібралися грабіжники, дезертири, зрадники – а їх на той час багато було, особливо на Чернігівщині, де після війни працював Василь Миколайович, – пригадує його дружина. Вона ділила з ним упродовж усього життя і радості, і невдачі. Пожертвувала навіть власною кар’єрою, щоб бути йому опорою і підтримкою. Жінка ділиться спогадами про найкращий, хоч і нелегкий період у своєму житті. – Коли ми одружилися, я залишила роботу в прокуратурі. Хоча закінчила юрфак в університеті. Ми і зустрілися вперше у Чернігівській обласній прокуратурі. Познайомилися, коли він у відділі кадрів ознайомлювався з наказом про призначення прокурором району. Мені було 22 роки, йому – 29. Василь був фронтовиком-артилеристом, пройшов усю війну. Це була надійна, перевірена людина, а тоді Радянський Союз відчував гостру потребу в кадрах. Не дивно, що після двох років роботи слідчим його призначили прокурором району... Василь час від часу приїжджав у справах, ми зустрічалися. В один із таких приїздів ми пішли та розписалися. Правда, у район Василь поїхав без мене, бо там ніде було жити, він сам тривалий час жив у землянці. Я продовжувала працювати в Чернігові, в обласній прокуратурі, їздила до нього в гості. І лише коли його перевели до обласної прокуратури, ми почали жити як нормальна сім’я.
Жили дуже бідно. Тоді всі так жили. Чернігів стояв у руїнах, не було не те що в магазинах, самих магазинів не було... Василь Миколайович ходив у тій шинелі, у якій прийшов із фронту. Коли перейшов до обласної прокуратури, ми з мамою почали радитися, що робити, адже він поважна людина, треба було якось одягати...
Та це не завадило молодому фахівцеві довести свою професійність, і вже скоро він стає начальником відділу загального нагляду прокуратури Чернігівської області, а у вересні 1955 року – заступником прокурора області. В 1958 році Генеральний прокурор Союзу РСР призначає Дятлова прокурором Кіровоградської області, а в 1972 – прокурором Черкащини. «Ось так, 25 років – лише прокурор області!» – з гордістю і теплотою каже Олена Михайлівна. За бойові та професійні заслуги Василь Миколайович був нагороджений почесними грамотами, орденами та медалями. Вільний час, якого катастрофічно не вистачало, полюбляв проводити в колі друзів, любив рибалити та полювати. В 1982 році Василь Дятлов пішов на пенсію, а в 1997 році помер, і був похований на Черкащині, яка стала йому рідною. А пам’ять про нього досьогодні жива не тільки в родині, а й серед цілого покоління фахівців, які з ним працювали. Джерело: газета "Черкаський край" №37 від 8 травня 2014 року
|
|
кількість переглядів: 7206 |