Контраст contrast
Шрифт Очистити
Сховати налаштування

 

Андрій Кирик: «Завжди працював по совісті і по закону»

       Андрій Прокопович Кирик – шанована людина. На прокурорській роботі пропрацював 27 років, а загалом в органах правопорядку – майже все своє трудове та воєнне життя -  43 роки. За сумлінну працю був нагороджений почесними грамотами, орденами, нагрудними знаками та медалями.
 
    Андрій Кирик народився на Київщині 16 серпня 1918 року у с. Кривець в бідній селянській сім’ї. Середню освіту довелося здобувати аж за 9 кілометрів від домівки.
 
    З нападом  фашистської Німеччини на Радянський Союз Андрія після одержання диплому за спеціальністю у серпні 1941 р. призначають слідчим обласного Управління НКВС СРСР міста Челябінська, а з грудня цього ж року – слідчим особливого відділу 303-ї стрілецької дивізії.
 
    У часи війни довелося попрацювати і в контррозвідці - у березні 1942 року його призначено старшим слідчим у Сибірський воєнний округ контррозвідки «Смерш».
 
    По закінченні війни повернувся в рідне село, аж тут викликають до райцентру. Зайшовши до кабінету першого секретаря райкому партії, почув запитання: «Будеш прокурором?», - на що, відповів: «Так, згоден!». Як виявилося, незнайомий чоловік, що перебував у кабінеті першого секретаря, був прокурором області. Так, розпочалася кар’єра прокурора Андрія Кирика.
 
    1 листопада 1945 р. Андрія Прокоповича призначено на посаду народного слідчого Ставищанської районної прокуратури Київської області, а через 3 роки – прокурором Лисянського району Київської області.
 
    У період з 1954 р. по 1961 р. працював помічником прокурора м. Умані, крім цього, весь цей час паралельно вивчав юриспруденцію в Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка. Після закінчення університету в 1961 р. його призначено прокурором Звенигородського району Черкаської області, а у 1970 – прокурором Золотоніського району.
 
    З червня 1980 року пішов на заслужений відпочинок, проте ще кілька років продовжував працювати то помічником, то старшим помічником прокурора Золотоніського району, будучи вже пенсіонером.
 
    Андрій Прокопович любив свою справу, і це допомогло йому стати справжнім професіоналом, та в майбутньому бути наставником для своїх підлеглих. Він зазначає, що прокуратура Золотоніського району була справжньою «кузнею кадрів». Законність для нього  - над усе, цього і від підлеглих вимагав, говорив: «Трудіться по совісті і по закону».
 
 

«Вісник прокуратури України», № 5, травень 2013

кількість переглядів: 75198